Тій, яку ніколи вже не забути

Пробач мене за це.

Моя люба Іринко,

Це вже не перша спроба за цю ніч написати прощального листа. Та кого я дурю? За ці всі достобіса важні місяці. Мені здається, настав той день( чи ніч), коли я справді можу тебе відпустити. Ні, не готова, просто можу.

Знаєш, а я ж досі не вірю. Все чекаю, коли хтось розповість про свій вельми невдалий жарт. Ну або я прокинусь.

Мені дуже важко підібрати слова. Справді. Я не певна, що зможу викласти на папері все те, що так болить.

У цьому листі я маю з тобою попрощатися. Назавжди.

Я пам’ятаю все і водночас нічого.

Я вже не можу згадати тембр твого голосу без перегляду відео.

Я забула твій сміх. І я ненавиджу себе за це.

 Я забуваю свою Ірцю. В голові лише певний образ. Все. Ніяких деталей.  Це добиває. Навіть коли ти вже давно мертвий.

Досі сподіваюся зустріти тебе посеред міста. А знаєш, що найгірше? А я таки знаходжу. Майже в кожній людині.

Нестерпно пече в грудях.

Іноді я забуваю і здається, що  наче й нічого не було. Щоправда, це лише на мить. Далі все стає на свої місця, і я знову відчуваю.

Я дивлюся твої відео. І плачу. Багато плачу. Пробач мені.

Я дивлюся на твої фото. І згадую усе-усе. Навіть те, про що волію назавжди забути.  Пробач.

Я надто довго тримала тебе. Пробач.

Пробач за все.

І ще безліч таких «пробач».

Моє життя триває. Дуже хочеться зустріти тебе десь у місті і розповісти усе-усе. Про те,  як робили боляче. Про те, як не вірила в себе.

Я хочу, щоб ти знала, як я змінююся.

Я хочу, щоб ти знала, як я пережила ці кляті 15 місяців.

Хоча я певна, що ти і так це знаєш. Ти тут. Ти поряд.

Я часто звертаюся до тебе подумки. Я не знаю чи це правильно. Але я хочу з тобою розмовляти. Мені не вистачає цього. Жахливо не вистачає.

Коли дивлюся на зорі, то знаю, що найяскравіша -  ти.

Такі народжуються раз на сто років. На жаль, це сторіччя вже втратило свій шанс.

Це вже друга осінь без тебе. І буде ще безліч таких.

В мене є ніч, щоб тебе забути і відпустити.

Зараз або вже ніколи.

Конче потребую твоїх обіймів до хрусту кісток.

Не можу сказати прощавай, тому, лети, мій ангеле співочий.

Щоправда, я не знаю куди відправляти цей лист.

__________________________________________________________