Лист майбутній собі

Привіт, Анастасіє.

  Якщо ти читаєш цей лист, – вітаю, ти таки знайшла своє місце у житті.

  На даний момент мені 17 років і я стою на порозі нових відкриттів, а моє майбутнє – під темною завісою таємниці.

  Отож, ти – це я, тільки старша та розумніша.

 Хоча я тебе зовсім не знаю, та сподіваюся, що все склалося так, як ти мріяла довгими зимовими вечорами. Ти ж мешкаєш у місті Лева й щоранку вдихаєш аромат свіжої кави? Сподіваюся, саме там ти зустріла того єдиного, який буде кохати тебе й любити твоїх котів.

  Якщо ти вступила в омріяний університет «Острозька Академія» , то на даний момент вже мала б  його закінчити. Я впевнена, що ти закохана в свою роботу. Ти завжди любила писати.

  Дуже хочеться, щоб ти, вкладаючись спати, припинила вигадувати  ідеальне життя перед сном, а жила в ньому.

 
Сподіваюсь, ти таки відростила довге волосся, інакше всі мої старання були марними, а мрії так і залишилися лише мріями. Дуже хочеться, щоб у тебе була власна родина і багато-багато дітлахів. Двійня. Ні, краще трійня. Але спочатку синочок! Уявляєш, я навіть ім’я вже вигадала. Михась. Тобі подобається? Звісно, подобається, адже мине кілька років, і я стану тобою, еге ж?А через три роки народиться двійня дівчаток з очима кольору неба.

   У тебе має бути велетенський дерев’яний будинок, а поряд протікатиме ріка. Ти щодня будеш зустрічати світанки, сидячи на терасі з книгою в руці, а поряд стоятиме кухоль нескінченного чаю.

  Якщо моя пристрасть до книг не зникла, то уявляю яких розмірів твоя бібліотека! Дуже сподіваюся, що там буде особливе місце для «Крадійки книжок». Знаєш, в певний момент життя вона відкрила нам очі, і ми по-іншому глянули на світ.

 Досі любиш ромашки?

  Ох, дуже на це сподіваюся. Бо якщо ні, то разом із втраченою любов’ю до цих квітів ти втратила частинку себе.

 Ти ж зустріла заходи та сходи сонця в обіймах коханої людини в найгарніших куточках нашої планети? Якщо так, то, будь ласка, пронеси ці спогади крізь час.

 От чомусь мені здається, що як тільки ти почала жити окремо від батьків, то відразу купила кота: сірого короткошерстого британця. Не розчаровуй мене!     

 Хоча ти вже доросла жінка, але ніколи не забувай, що в тобі досі живе дитина. Я знаю, що ти дуже заклопотана й не помічаєш дрібниць навколо себе. Та все ж, іноді впускай в свою душу спогади. Повір мені, мамина посмішка, старенькі дідусеві  та лагідні бабусині  руки наповнять твою душу сонцем.

 Я дуже хочу, щоб ти була щаслива. От по-справжньому щаслива. Тому частіше посміхайся.

 Годі, я тебе знаю, тобі ніколи не личила серйозність.

 Ти ж знаєш, як я любила дивитися «Орел та Решка» і мріяла хоч раз побувати на місці ведучих? Так от. Моя маленька мрія має здійснитися.

Ти ж не проти?

 І ще.

 Ніколи не забувай ці роки. Домовились? Запам’ятовуй все хороше що буде і ще краще запам’ятовуй все погане.

 І заради Бога, прошу: припини наступати на одні й ті ж самі граблі!

  Знаєш, я мрію про власну затишну книгарню. Я подам тобі ідею, а ти втілиш її в життя, гаразд? Вона матиме запах кавових зерен та чорного шоколаду. Там буде безкоштовна випічка та ідеальне місце для читання книг.

  Не втрать мої мрії. Вони для мене – все.

 Та навіть якщо це залишиться тільки на папері, прошу, просто залишайся собою. Ти чудова. Пам’ятай це! Ніколи не втрать віру в себе. Працюй над собою. Виховуй в собі людину.

Я знаю, що ти зараз сидиш на дієті, та, зрештою, іноді можеш дозволити собі тістечко.

 Обіцяй, що ніколи не образиш ані словом, ані ділом тих, кого любиш. Не стань моєю найбільшою помилкою в житті.  І останнє, про що проситиму:нехай в твоєму серці знайдеться місце для Ромашківки.

 Сподіваюсь, що ніколи не розчарую тебе.

 Сподіваюсь, що ніколи не розчаруюсь в тобі.

З любов’ю,

                 та, що колись стане тобою.