Вже самій це набридло.

Тебе занадто в моїй голові.

Ти набрид мені.

Тепер потрібно викинути  ті спогади. Чи віддати їх комусь. Та, саме віддати. Можливо, вони б когось зробили щасливим. Але точно не мене. Ні, не мене.

Я знову тут.

Колись наївно думала, що це місто зробить мене щасливою. Чесно? Ще ніколи так не помилялася. 

Щасливими нас роблять люди. Нещасними нас роблять міста, де ми колись були щасливими. Байдуже, що у вас зараз. Можливо ви навіть давно не ви. Байдуже. Ми завжди будемо нещасні там, де  кимось були щасливі з кимось..

Можливо ти нарешті зникнеш?

Благаю.

 Головне більше не пускати тебе в свої сни.

Будь ласка, давай вже попрощаємось навіки?

На

 раз

два

три

прощавай.