Хочу щоб хтось хворів мною. 
Так-так, саме хворів. Ні, не кохав.
От так само, як я хворію тобою. Тільки мною. 
Ні, я не закохана. Я просто хвора тобою.

Йой, це паскудне відчуття. Геть паскудне.

Досі продовжую гризти ці бісові нігті.
Досі прокручую цю історію в своїй голові.

Я навіть не можу сказати «нашу історію». Справи геть кепські, еге ж?

От зараз я ненавиджу свій мозок, який запам’ятав все до найменших дрібниць. Я пам’ятаю, як розширювалися твої зіниці, коли ти дивився на мене. Я пам’ятаю посмішку у кутиках твоїх губ. Я пам’ятаю кожен цілунок. А того й гірше –  я його досі відчуваю.

І терпіти вже несила, бо коли болить й пече – кожний спомин вбиває.

Нічого не повернути, і навіть не відтворити. Та й історію нову ми вже не напишемо. Ми навіть в цій не поставили крапку. Так і стоять ці бісові три крапки.

Ця історія – геть раптова і дуже-дуже коротка. Знаєш, ми мабуть таки не мали з тобою зустрітися. Ти не був моєю долею. А я - твоєю. Нас не звела Доля чи ще якась дурня. Ми самі зустрілися. Так-так, самі. І знаєш що? Я не шкодую. Тоді я цього хотіла. Тоді я конче потребувала цього. Тоді я конче потребувала когось біля себе. 
Ні, я не шкодую. Ні, в жодному разі.

Вже все прошло. І залишився лише післясмак. От тому то я й називаю це спогадом. Та, коротким, але достобіса приємним спогадом. А спогади іншими й не бувають.  Хоча..  Тю, та чорт його знає. В мене є лише мої спогади. І на них в мене ціла ніч.

Людей лікують люди. Так було завжди. І так буде завжди.
Це зараз ми заліковуємось вином. Білим напівсолодким. Або червоним сухим. Байдуже. Аби лиш не людьми.

Коли тобі 17, ти наївно віриш у святість цього світу. А потім щоразу : «Довіряти людям не варто, еге ж?»

Лякає лиш те, що зустрівши «свою» людину, ти можеш її не впізнати. Ну як не впізнаєш? Ти просто не підпустиш її. Ти не дозволиш вашим душам ніколи зустрітися.  А все тому, що тебе часто зраджували і кидали. А все тому, що на твоїй душі більше шрамів, ніж на твоєму обличчі. От і все.

Але допоки людина сама у себе – людині потрібна людина.

Тому

Чи можна повернути час, та й так, щоб зовсім чистий аркуш?)