Ненавиджу тебе і твої дужечки))))))))

Я ненавиджу тебе.

Оці дужечки, до яких ти мене привчив. До Mountain Breeze.

Да щоб тобі в житті було так добре , як мені в ту ніч

Я не знаю як ти це зі мною зробив . Я не знаю, як ти зумів мене до себе привчити.

Та ні, знаю.

Ти був перший кого я підпустила до себе настільки близько.

І що з того вийшло? Я тепер проклинаю себе.

Мені хочеться здерти із себе себе справжню.

Я була перед тобою собою.

І це найгірше, що могло трапитися : відкритися людині.

А ще я тобі довіряла.

Я знала, що нічого хорошого з того не вийде(фу, яка дурна і банальна фраза)

Мені важко зараз оцінити, що я відчуваю.

В мені зараз надто багато думок. І спогадів.

А ще багацько ненависті.

І не лише на себе, а й на тебе.

Знову на себе і знову на тебе.
Ти зробив мені боляче. А я тепер маю кудись дівати цю біль.

Та це пройде.

Воно все пройде.
І не залишеться нічого. Ні посмішки, ні болю. 
О, щоправда, буде байдужість. А це найгірше, що може трапитися з дівчиною. От коли ні гірше, ні краще. Просто ніяк.

Нічого не відчувати - це гірше ніж померти.

Дякую людям, котрі не дозволяють мені зараз плакати.

Я ненавиджу тебе, ти це чуєш?