Тут кожен знайде себе;3

Цей стан знайомий всім: гризти нігті до крові. До тих пір, поки ще можна терпіти. Тю, і навіть тоді, коли більше не можна. Тобі байдуже, що про це казатиме мама. Тобі байдуже, що з дитинства бабуся вчила, що нігті мають бути охайні. Бо ти ж дівчинка. Але тобі байдуже. Ти продовжуєш дивитися у темряву й гризти ці бісові нігті.

Тобі байдуже, що ти дівчинка.

Чорт, люблю  робити собі боляче.

Люблю вбивати себе. Люблю вбивати себе своїми ж думками. Краще один раз вбити себе., ніж щодня вмирати від слів тих, кого любиш.

Щовечора дивлюся у стелю і нічого там не бачу окрім темряви. Це гірше, що могло трапитися  з дівчиною: лежати і нічого не бачити. Лежати і нічого не відчувати.

Слухати одну пісню. Перечитувати одне повідомлення. Тримати в голові одну людину. І не в змозі навіть плакати. І навіть не чути тишу.

Весь твій біль перемішався з ненавистю та запахом мандарин, які розкидані по всій кімнаті. Але ж в тебе на них алергія.

І тоді ти знову залишиш душу на папері.

Але ніхто не зобов’язаний читати твою писанину.

Це дуже страшно: жити лише ненавистю. Ненавистю до себе.
А все тому, що колись, хтось дуже важливий для тебе і твоєї душі, зробив дуже боляче. А ти не знала куди подіти цей біль. І просто жила з ним. 

А потім припинила дивитися людям в очі.

*ціль на завтра: добити себе остаточно*