Перша година ночі. Уже – 29 грудня. До Нового року залишається лиш кілька ночей. Чорт, всього 2.
 Ну що ж, я готова прощатися з тобою, 2016. Навіть якщо за ці 2 дні перевернеться мій світ. Ні, 2016, прощавай.

Здавалося б, за цей рік сталося стільки всього, але ж ніц не змінилося.

Ну гаразд. Просто я боюся цих бісових змін. І не хочу їх помічати.

Але багато що змінилося. Та й навіть я. Та й навіть в мені, день за днем, щось переверталося. Клац-клац. І ось я стала такою, якою зустріну цей бісовий 2017.

Дивлюсь як горить гірлянда і не знаю, що писати далі. На цьому абзаці раптом закінчилися слова. Ні, я не сказала все, що хотіла залишити тут назавжди. Просто слова кудись зникли.

________________________________________________________

2016, тобі подякувати чи що?